Звіт. Міжводне-2012
К.В.Мельник
Полный текст:
http://classical-dzudo-school-in-kiev.blogspot.com/2012/07/blog-post.html
Природні особливості Міжводного створюють умови для повноцінного відпочинку: гарний морський пісок, пологий широкий берег, повільно набираючі глибину прибережні води. Окрім цього, в іншій стороні знаходиться лиман з цілющими грязями. А в 1 км від селища пісчаний берег перетворюється в іноді неприступні скелі крейдово-ракушнякового походження. Низенькі гроти, затишні галявини, бухточки самотнього відпочинку, «чарівне дно Червоного моря» - все це і багато іншого чекають на нас...
Хочеться описати одну подію, яка була найбільш яскравою в житті спортивного табору – похід на скали. На шостий день збору ми запланували час активного відпочинку. Пообідали, півтори години, відпочили й вирушили центральною вулицею Міжводного на околицю, де простягнувся, ще вкритий зеленню, степ. Зі сторонни материка йшла темна дощова хмара. Всі погодилися, що намокнути під дощем в спекотну погоду буде на руку, тому особливо не переймалися її масштабами і буремним виглядом. Лінія горизонту була близько, в мене виникло відчуття, що ми йдемо в інший світ – світ примирення людини з Природою.
В якусь мить степова дорога полого пішла донизу і перед нами відкрилося у всій красі, з далеким туманним горизонтом і сріблястим шляхом до Сонця, Чорне море. Берегової лінії видно не було, ми прискорили крок.
Зненацька, під ногами, відчулася безодня. Зупинившись, ми поглянули вниз. Кам’яні валуни ракушняку різної форми і величини вкривали берег.
Знайшли доволі круту стежинку, обережно сходили вниз. В нагоду за обережність, нам відкрилася, чудової лінії і красоти, маленька бухта з світло-коричневим і зеленим морським дном. Дзюдоїсти, не гаячи часу, занурились в воду. Тіло одного з них зникло під водою. Моє внутрішнє хвилювання перебив голос: «О-го-го, знайдіть мене!».
Й всі по черзі занурилися в воду.
Низько, над водою нависав невеликий грот і хлопці, піднирнувши під нього, випливали в закриту звідусіль бухточку – найкраще місце для романтичного відпочинку, пригод мандрівників з часів героїв Жуля Верна. «Шлях істини» під гротом пройшов і тренер.
Завдання для мене ускладнювалося тим, що при самому вході в бухту відстань між гротом і дном була значно обмежена. Коли всі ми успішно запливли в бухту, зробили декілька фотознімків. Далі, ми піднялися на верх і пішли по краю скелястого берегу. Спритні дзюдоїсти знайшли сходинку і в іншому місці, купалися, плавали, запливали в інші цікаві, створені природою, бухти. Моя тренерська місія, в даній ситуації, полягала в детальному фотографуванні події. Назад ми поверталися ввечері, але іншим шляхом. Пішли по берегу, бачили маяк, скелі.
На базі нас чекав дуже смачний плов.
12 липня ми прокинулися о 6 годині ранку. Забрали валізи, подякували Біслану Меджидовичу , його дружині за гостинність і високий професіоналізм, товаришам по збору, які ще на один день лишилися в Міжводному і комфортабельним автобусом поїхали до Євпаторії. Далі, потягом, проїхали Саки, Мелітополь, Запоріжжя, Дніпропетровськ. Дивлюся у вікно вагону. Повсюди гарно у нас, на Україні. Природа і Українська Земля, незважаючи на наше зухвале, корисне, споживацьке ставлення до них, благородно люблять нас. Гаї, поля соняхів і кукурузи, лісові просіки, висока дика трава. Зараз під'їзжаємо до Кіровоградщини...